Попри схожість сюжету з "Пуститися берега", тотожність актору в головній ролі, серіал "Ваша честь" розчарував. Надмірно сповнений сучасними кліше - крутими тітками та залежними чоловіками, гідними неграми та мерзотними білими. Син головного героя взагалі дебіл, перемотую діалоги з ним. Плюс якось без несподіванок, інтрига блідненька. До канонічного джерела дуже далеко!
На думку медиків, явища не дуже сумісні. Звісно краще не бухати та бігати тощо, ніж бухати без фізичних навантажень. Але можливо бухати та рухатися - компромісне рішення? В мене, тьху-тьху, виходить поєднувати приємне з корисним. В очікуванні жаданого призу легше терпіти втому, біль у м`язах, дощ або вітер. А після допінгу на привалі взагалі "виростають крила ". Так вже років 10 і поки живий, на здоров`я серйозно не скаржусь. А в жінки, яка майже не бухає та значно менше рухається, проблеми з печінкою.
Напередодні річниці війни можна зауважити наступне. Сторони чітко розуміть, чого їм не можна робити, але не дуже - що треба робити (ми звісно розуміємо, але щиро кажучи, не є повноцінною стороною. Навіть Ярош визнав - якби не підтримка Заходу, не встояли). Пуйлу не можна вмикати задню, але з передньою проблеми, вирішення яких не знає. Заходу не можна дати йому перемогти (поганий приклад заразний), але перемогти його сцикітно - може дійсно в неадекваті увімкнути червону кнопку. Тому дуже дозована допомога зброєю перемоги. Враховуючи викладене, ця бійня ще надовго. Нам від цього сумно, тому що тягар людських втрат нестиме не Захід, але певна справедливість у цьому є. 8 років після початку окупацій обирали баригу з клоуном, які замість озброювання будували фонтанти з дорогами, корупція квітла аж гай шумів, бухі депутати просилися до лісу і т.д. і т.п. А за власну дурість потрібно відповідати! П.С. У 14 році голосував за Яроша, в 19-му за Зелю виключно тому, що реальний вибір був лише між ним і баригою.
4 сезон Фарго - пародія на попередні (хто не в темі, містично-кримінальні серіали з чорним гумором) з маркетингово вивіреним урахуванням сучасної моди - круті тітки та гарні негри. Причому останнім дозволено неймовірне для білої людини! Втомлений негр повертається додому та отримує істерику дружини. Гримає на неї, надсилаючи варити йому каву, та продовжує залишатися гарним! Італійську мафію звісно зображено боягузами та клоунами. Дія при цьому відбувається не сьогодні, а у волохатому 1950-му.
Навчились оборонятись і тепер вчаться наступати. Правильно, що без поспіху - буде менше втрат. Якщо постачання через Дніпро обмежено, скидання в нього москалів лише справа часу.
У непоганого письменника Віктора Смирнова є гарний роман «Жду и надеюсь» про українських партизанів. Є навіть екранізація 1980 року з молодими Меншиковим і Сумською (не та, але родичка), треба глянути. https://ru.wikipedia.org/wiki/Жду_и_надеюсь Сюжет такий – хлопець у дитинстві (в Києві та селі неподалік) важко постраждав від народу (соціальне походження не те, манери і т.п.), але внаслідок складних душевних процесів (якими сюжет і наповнюється) вирішив віддати за народ життя. Наскільки розумію, розкриття стокгольмського синдрому досить оригінальне для радянської літератури того часу, хоча звісно цензура зрозуміла по іншому - як перемогу світлого майбутнього над темним минулим і т.д.
Бачити кращі сценарії, намагатися донести суспільству, отримати ксенофобію "ми живемо правильно", не озлобитися та не почати мститися лохам, а лише плюнути чи махнути рукою.
Розташований на середній за розміром планеті біля зірки «жовтого карлика» галактики «чумацький шлях». Щодо походження серед обслуговуючого персоналу та пацієнтів єдності немає. Застаріла традиційна версія – Творець планував зовсім не його, але щось пішло не так і «маємо те, що маємо». Нова прогресивна – ніщо взяло та вибухнуло, внаслідок чого утворився Всесвіт і зокрема він, а потім органічний бульйон еволюціонував у персонал і пацієнтів. Впродовж історії палати та корпуси регулярно билися між собою. За традиційною версією, Творець не зовсім махнув на деградантів рукою, намагається віддалено виховувати, що потребує покарань у вигляді фізичних страждань, інфляції і т.д. За прогресивною версією, тому що погано керує персонал. Із останнім теж не все просто. За старою школою призначав себе за правом сили сам із спадкуванням посади нащадками. За новою його обирають пацієнти. Обидва варіанти «не торт». Нещодавно побилися сусідні палати. В одній перебували переважно хворі манією величі (палату постійно потрібно розширювати), в іншій синдромом Дауна (обрали собі лікарем клоуна). Інші палати та поверхи переважно не стоять осторонь – уболівають, допомагають і т.д. Нічого нового, в принципі.
Європейці більше познайомляться з нашим народом і передумають приймати його в ЄС. А тих, що набігли, виженуть при першій нагоді. Поки по суті заборонили ввезення тварин - напевно почали наші громадяни вигулювати собак без поводків, викидати на вулиці і т.д. Дозволили лише чіпованих, а вживляти будуть одиниці. Переважна більшість радше вижене, напевно в Чопі і т.д. кількість викинутих останім часом із поїздів собак і котів вже перевищує кількість місцевих мешканців на "радість" останнім."Як полігон для нової зброї ви ще сяк-так, а жити з вами ну нафіг". А я вже скоро 50 років як із цією бидломасою страждаю, в регулярну (досвід!) поіздку на велосипеді за місто збираюсь як середновічний лицар у важких обладунках - відбиватися від собак і господарів. Європейці такі історичні реконструкції навряд чи переймуть.
Для чоловіка "без гальмів" знищення собі подібних цілковито зрозуміле - в результаті більше самиць і територій і менше конкуренції. У самиць інше "кіно", яке впливає теж - материнський інстинкт, для реалізації якого треба робити самців слухняними та слабкими, що псує їх бійцівські якості. Отже, після досягнення з москалями парітету в артилерії наступне вирішальне питання - в кого більше підкаблучників?
